1 грудня 2021 року набрав чинності Закон України від 5.11.2021 № 1871-ІХ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

Законом запроваджуються дві процедури про повідомлення держави про місце проживання особи:

• декларування місця проживання особи – повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади;
• реєстрація місця проживання (перебування) особи – внесення інформації про реєстрацію місця проживання (перебування) за заявою, поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації.

Відповідно до статті 3 Закону № 1871 декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою:

• створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом;
• ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою;
• використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках.

За приписами цього Закону реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила.

Декларування місця проживання можливе лише у житлі приватної форми власності, за умови:

внесення відомостей про це житло до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або у гуртожитку, що не належить особі на праві власності, спільної власності (спільної часткової або спільної сумісної власності);

надання згоди уповноваженої особи з управління (утримання) гуртожитку, що належить до сфери управління підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності.

Громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов’язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його.

Згода власника житла на декларування або реєстрацію місця проживання (перебування) – у випадку, якщо особа, яка його реєструє/декларує не є власником цього житла, надається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Для декларування місця проживання особа подає в електронній формі декларацію про місце проживання, в якій зазначаються:

• відомості про особу (якщо особа не є власником (співвласником) житла, за адресою якого декларується місце її проживання та відомості про яке внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
• відомості про власника (співвласників) житла окремо стосовно кожного власника (співвласника) житла).

Для реєстрації місця проживання (перебування) особи під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) подається заява про реєстрацію місця проживання (перебування) за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. 

Задекларувати місце проживання (перебування) можна буде також шляхом заповнення заяви в мобільному застосунку «Дія» та отримання онлайн-підтвердження від власника житла.

Документом, що підтверджує декларування (реєстрацію) місця проживання є витяг з Єдиного демографічного реєстру, в тому числі в електронній формі, а не відмітка у паспорті.

До паспортів старого зразка (у формі книжечки) записи про реєстрацію/декларування місця проживання також вноситися не будуть.

За реєстрацію/декларування місця проживання/перебування особа сплачує 1,5 відсотка прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року (у 2022 році – 37,21 грн).

Для мешканців тимчасово окупованих територій запроваджено можливість зареєструвати/задекларувати друге місце проживання (перебування) на підконтрольній уряду України території.

Також внесено зміни до статті 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якими передбачено, що пенсія виплачується за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Генеральний секретар Міжнародної конфедерації профспілок (МКП) підбила підсумки року, який, як і 2020, пройшов в умовах пандемії COVID-19. 

«Занадто багато працюючих людей опинилися в пастці конфліктів, бідності, проблем зі здоров'ям, у тому числі через низькооплачувану, незахищену і часто небезпечну зайнятість», – каже Шаран Барроу.

Втрата мільйонів робочих місць, зростання неформальної зайнятості, посилення ксенофобії, яка погрожує життю мігрантів, біженців та інших уразливих груп – все це показує очевидну неефективність глобального управління, підкреслила генеральний секретар МКП. Вона заявила, що уряди нерідко ігнорують та зневажають основоположні права людини, у тому числі на гідну працю. Тим самим уряди не лише не виправдовують очікування найманих працівників, а й ризикують майбутнім, загрожуючи стабільності економік.

Глава МКП зазначила, проте, що профспілки багато чого досягли у минулому році. «Незважаючи на нападки на профспілки у багатьох країнах та тяжкі наслідки пандемії для робочих місць, членство у профспілках зберігається, а в деяких місцях навіть зростає. Виявляється все більший тиск на транснаціональні компанії та контролюючих їх олігархів для того, щоб вони забезпечували гідну роботу у своїх ланцюжках поставок, і уряди знижують податкові ставки для таких компаній», – вважає Шаран Барроу. Вона наголосила, що профспілки змусили світ зрозуміти: боротися проти зміни клімату можна тільки тоді, коли потреби трудящих і проблеми, що їх хвилюють, будуть повною мірою враховуватися, і в економіці почнеться «справедливий перехід» (створення гідних робочих місць, безпечних в аспекті впливу на клімат).

У рамках Міжнародної організації праці профспілки успішно виборювали досягнення прогресу з важливих питань. Йдеться, зокрема, про отримання кваліфікації та можливості навчання протягом усього життя, про боротьбу з економічною нерівністю, про поширення соціального захисту на всіх працівників та реалізацію амбітної програми дій МОП під час пандемії.

«Ці наші глобальні перемоги знаходять дзеркальне відображення у перемогах профспілок у безлічі питань на національному, регіональному та місцевому рівні», – наголосила Барроу.

Кабінет Міністрів України 12 січня 2022 року на черговому засіданні ухвалив рішення про реформування регіональної структури Державної служби з питань праці шляхом утворення міжрегіональних управлінь, юрисдикція яких буде поширюватись на територію кількох областей.

За повідомленням Мінекономіки скорочення кількості територіальних управлінь та забезпечення можливості реалізації повноважень інспекторів за міжрегіональним принципом дозволить оптимізувати кількість адміністративного персоналу та вивільнити додаткові ресурси для збільшення ефективності роботи органу в цілому.

Документом передбачається ліквідація обласних територіальних управлінь і утворення нових 7 (семи) міжрегіональних територіальних органів Держпраці:

• Західне міжрегіональне управління (Волинська, Рівненська, Львівська, Закарпатська області);
• Південно-Західне міжрегіональне управління (Тернопільська, Івано-Франківська, Чернівецька області);
• Центрально-Західне міжрегіональне управління (Житомирська, Хмельницька, Вінницька області);
• Центральне міжрегіональне управління (Чернігівська, Київська, Черкаська області, м. Київ);
• Північно-Східне міжрегіональне управління (Сумська, Полтавська, Харківська області);
• Південно-Східне міжрегіональне управління (Кіровоградська, Дніпропетровська, Запорізька області);
• Південне міжрегіональне управління (Одеська, Миколаївська, Херсонська області).