Служба освітнього омбудсмена оприлюднила результати опитування, яке засвідчило: педагоги шкіл щоденно виконують значний обсяг додаткової роботи, що не передбачена посадовими інструкціями. Це, зокрема, чергування в укриттях під час повітряної тривоги, супровід дітей у позаурочний час, участь у заходах, комунікація з батьками, документаційна робота тощо.

За словами освітньої омбудсменки Надії Лещик, у багатьох педагогів спостерігається перевантаження, що негативно впливає на професійне самопочуття та сприяє емоційному вигоранню. Робота в умовах воєнного стану додатково ускладнена – вчителям доводиться чергувати в пунктах незламності або залишатися в укриттях з дітьми після завершення робочого часу.

Опитування показало: понад 90% учителів зазначили, що щотижня витрачають час на підвищення кваліфікації, участь у нарадах, методоб’єднаннях, заповнення журналів і підготовку до уроків. Близько половини опитаних вказали на участь в індивідуальному навчанні, оформленні документації, підготовці до дистанційки, прибиранні та навіть ремонті класів.

Важливо: значна частина з цих завдань не входить до трудового договору, але виконується вчителями систематично – іноді за рахунок особистого часу.

Служба освітнього омбудсмена спільно з ГО «Про.Світ» ініціювала низку опитувань для фіксації цієї проблеми й планує оприлюднювати результати поетапно. Мета – напрацювання рішень для зменшення навантаження та збереження педагогічного потенціалу.

Висновок: системне перевантаження вчителів – один із чинників відтоку кадрів зі шкіл. Тому питання розмежування посадових обов’язків, захисту особистого часу та забезпечення належних умов праці вимагає нагального вирішення на рівні державної політики.

За матеріалами – Служба освітнього омбудсмена

Із початку 2025 року статус безробітного в Україні отримали приблизно 250 тисяч осіб, а на сьогодні на обліку в Державній службі зайнятості перебуває майже 100 тисяч безробітних. За цей період послугами служби скористалися 226 тисяч громадян, з яких 80 тисяч уже працевлаштовані, у тому числі тимчасово: таку інформацію повідомляє Держслужба зайнятості. 

Статистичний зріз

-Гендерна диспропорція серед безробітних є суттєвою: 82% складають жінки. Це значною мірою пов’язано з умовами воєнного стану та мобілізацією.

-Найбільша частка безробітних – особи віком 36–54 роки. Молодь віком 18–25 років становить лише 6,4%.

-Освітній рівень безробітних доволі високий: 31% мають вищу освіту, ще стільки ж – професійно-технічну. У Києві частка безробітних з вищою освітою досягає 69,3%. Водночас високий рівень освіти не гарантує працевлаштування – це свідчить про дисбаланс між наявною кваліфікацією та потребами ринку праці.

-Найчисельніші групи серед безробітних – професіонали (29,4%) та фахівці (22,4%). Робітничі професії залишаються більш затребуваними.

-Серед зареєстрованих безробітних особливі статуси мають 24% внутрішньо переміщених осіб і 8% людей з інвалідністю.

За перший квартал 2025 року було подано 133 тисячі вакансій, з них 47 тисяч – перехідні з попереднього року. Центри зайнятості допомогли знайти роботу майже 53 тисячам людей. Зокрема, працевлаштовано 10 тисяч ВПО (4 тисячі з компенсацією роботодавцям), понад 2 тисячі осіб з інвалідністю. Надано компенсацію за облаштування 600 спеціальних робочих місць. Навчання пройшли понад 20 тисяч громадян (6 тисяч – за ваучерами).

Найбільший попит спостерігався на такі професії: продавці, підсобні працівники, кухарі, медсестри, водії, бухгалтери, кравці, швачки, слюсарі, агропрацівники. Рідкісні запити стосувалися таких фахів як тальмани, піскоструминники, оформлювачі іграшок, дегустатори кави.

Причини безробіття – особисті обставини (37,7%) та низька оплата праці (20,7%). Очікування щодо нової роботи найчастіше пов’язані з гідною зарплатою (59,1%), стабільністю та безпекою (51,3%).

При цьому лише 23,1% готові змінити професію, тоді як 29,6% навіть не розглядають такої можливості – головно через сумніви в ефективності перекваліфікації та складність навчання.

Озвучені дані свідчать про глибокі структурні проблеми ринку праці в умовах війни та потребу в комплексній політиці зайнятості, профорієнтації, підвищення мобільності працівників, а також – у соціальному діалозі, де профспілки відіграють ключову роль.

За матеріалами – Державної служби зайнятості України