Міністерство освіти і науки України спрямувало лист керівникам департаментів (управлінь) освіти і науки обласних, Київської міської державних (військових адміністрацій щодо збереження мережі закладів дошкільної освіти та захисту прав їх працівників.

У листі зокрема вказано, що у зв’язку з воєнним часом з урахуванням міграції населення виникають побоювання щодо скорочення мережі закладів (груп) та скорочень чисельності персоналу. 

І для забезпечення необхідних умов функціонування ЗДО і збереження чисельності працівників у них МОН пропонує:

• провести комплектацію ЗДО із враховуванням демографічної ситуації в регіоні, освітніх потреб та запитів населення (збереження кількості груп та штатних розписів);
• зберегти мережу спеціальних груп;
• сприяти розвитку мережі ЗДО приватної форми власності;
• розглянути питання щодо можливості відкриття ЗДО (груп) на базі закладів загальної середньої освіти, вищої освіти тощо;
• відкривати групи з короткотривалим перебуванням дітей, групи «разом з мамами», групи вихідного дня та вечірні, зокрема і для дітей із числа внутрішньо переміщених осіб.

Для забезпечення безпечних умов всіх учасників освітнього процесу ЗДО:

•  на одну групу дітей передбачити по два вихователі на кожну зміну та по два помічника вихователя на одну групу;
• зменшити кількість дітей у групах для дітей раннього віку – до 10, для дітей дошкільного віку – до 15;
• запровадити різний режим роботи ЗДО (від 2 до 12 годин);
• передбачити різні форми організації освітнього процесу: очна, змішана, дистанційна (педагогічна підтримка сімей), зокрема і для дітей, які з родинами тимчасово знаходяться поза межами нашої країни.

У разі реорганізації, закриття закладів дошкільної освіти (переважно у сільській місцевості), МОН просить враховувати думку територіальної громади.

Звертається увага і на виплату зарплати, Так відповідно до статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.

Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

У листі також наголошено, що відповідно до пункту 8.3.3 Галузевої Угоди між Міністерством освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2021-2025 роки сторони рекомендують керівникам установ та закладів освіти забезпечити оплату простою працівникам, включаючи непедагогічних та тих, які працюють за сумісництвом, не з їх вини в розмірі середньої заробітної плати.

Звертається увага, що при здійсненні освітнього процесу у закладі дошкільної освіти педагогічними працівниками повинна виплачуватися заробітна плата за тарифікацією в повному обсязі.

МОН просить зберегти посади, кількість штатних одиниць працівників та відповідну заробітну плату в ЗДО, зокрема в тих, які не функціонують у зв’язку з воєнними діями, які в окупації, а працівникам оголошено простій. 

20 червня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами» (Стамбульська конвенція). Закон підписано Президентом України. 

Закон запроваджує міжнародний стандарт захисту жінок від усіх форм насильства, включно з домашнім та дозволяє створювати нові можливості міжнародного співробітництва для захисту громадян.

Стамбульська конвенція - це міжнародна угода Ради Європи щодо насильства проти жінок і домашнього насильства, підписана у Стамбулі 11 травня 2011 року.

Конвенція юридично зобов’язує створити правову базу для боротьби з насильством щодо жінок. Країни, що приєдналися до конвенції, повинні криміналізувати психологічне насильство, переслідування, фізичне і сексуальне насильство, примусовий шлюб, примусові аборти і стерилізацію.

Україна заявила, що не розглядає жодне з положень Конвенції як таке, що зобов’язує її вносити зміни до Конституції та Сімейного кодексу та інших законів щодо інститутів шлюбу, сім’ї, усиновлення та права батьків виховувати дітей згідно власних переконань.

В Конвенції йдеться про те, що насильство стосовно жінок розуміється як порушення прав людини й форма дискримінації стосовно жінок та означає всі акти насильства стосовно жінок за гендерною ознакою, результатом яких є або може бути фізична, сексуальна, психологічна або економічна шкода чи страждання стосовно жінок, у тому числі погрози таких дій, примус або свавільне позбавлення волі, незалежно від того, чи відбувається це в публічному або приватному житті.

Домашнє насильство означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім’ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Насильство стосовно жінок за гендерною ознакою означає насильство, яке спрямоване проти жінки через те, що вона є жінкою, або яке зачіпає жінок непропорційно.