Верховна Рада України прийняла закон «Про освіту», який започатковує реформу освіти в Україні. «За» проголосували 255 народних депутатів за мінімально необхідних 226.

Як повідомляє офіційний портал Парламенту, закон регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Законом встановлено: «Кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.

Закон передбачає, що право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, в різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.

Закон визначає державну політику у сфері освіти, згідно з якою «освіта є державним пріоритетом, що забезпечує інноваційний, соціально-економічний і культурний розвиток суспільства. Фінансування освіти є інвестицією в людський потенціал, сталий розвиток суспільства і держави».

Державну політику у сфері освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Законом встановлено, що мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова.

Документ схвалений з урахуванням пропозицій Комітету з питань науки і освіти.

За матеріалами офіційного порталу Верховної Ради України 

Сьогодні складно увити сферу діяльності у якій не використовуються комп’ютери. Робота за комп'ютером хоч і здається звичною та легкою справою, насправді може зашкодити здоров'ю, якщо занадто довго сидіти за монітором у одній позі і не дававати очам відпочивати. 

Постійне сидіння та відсутність активного відпочинку викликає ряд хвороб – остеохондроз, захворювання дрібних суглобів, короткозорість, застій крові тощо.

І щоб цього уникнути цих неприємностей, варто дотримуватися таких простих, але досить дієвих правил.

Тримати поставу

За комп’ютером потрібно сидіти треба рівно та слідкувати, аби спина не прогиналася. До того ж, варто обирати хороше робоче крісло. Адже часто воно може врятувати від неприємностей із хребтом.

Постійно провітрювати кімнату

Свіже повітря та регулярне прибирання здатні творити дива. А свіже прохолодне повітря допомагає збадьоритися і налаштуватися на продуктивну роботу. Також науково доведено, що свіже повітря допомагає подолати сонливість і поганий настрій.

Чистити монітор

Не рекомендовано залишати сліди від пальців чи плями на моніторі. Також варто витирати пил та бруд із комп'ютера за допомогою мікрофібри та спеціальних спреїв чи серветок.

Наголошуємо, що монітор необхідно встановлювати на рівні 70-80 см від вашого обличчя, і нижче рівня очей.

Часте моргання

Не забувайте моргати, коли довго працюєте за комп’ютером.  Моргайте кожні 5 секунд, якщо відчули, що очі перенапружені. Це масажую очні і сприяє зволоженню рогівки.

Фокусування погляду

Для «наведення різкості» в очах – підійдіть до вікна і сфокусуйте погляд спочатку на ближніх об'єктах, потім подивіться вдалечінь. Такі вправи допоможуть очам відпочити і відновитися.

Відпочивати чи змінювати вид діяльності 

Не секрет, що кожні 30-40 хвилин варто  на кілька хвилин варто відпочивати від монітора. Наприклад, встати попити води чи чаю а ще краще – переключитися на інший вид роботи. Не зайвим буде гімнастика для очей чи для тіла.

Але основна порада, яку варто запам’ятати, – це слухати своє тіло! Відпочивайте, коли відчуваєте, що втомилися. Прислухайтеся до потреб організму і він віддячить вам гарним самопочуттям та добрим здоров’ям!

Відпустка без збереження заробітної плати: основні аспекти

Статтею 25 Закону «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР передбачено обставини, за яких працівникові обов’язково на його бажання надається відпустка без збереження зарплати, зокрема:

• матері або батьку, який виховує дітей без матері, що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, – тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
• чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, – тривалістю до 14 календарних днів;
• учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", – тривалістю до 14 календарних днів щорічно.
• пенсіонерам за віком та інвалідам III групи – тривалістю до 30 календарних днів щорічно;
• інвалідам I та II груп – тривалістю до 60 календарних днів щорічно;
• особам, які одружуються, – тривалістю до 10 календарних днів;
• працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер – тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; інших рідних – тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад;
• працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади, – тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад;
• працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, – тривалістю, необхідною для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад;
• сумісникам – на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи;
• ветеранам праці – тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
• працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію, – тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи;
• працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, – тривалістю 12 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини;
• працівникам на період проведення антитерористичної операції у відповідному населеному пункті з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більш як сім календарних днів після прийняття рішення про припинення антитерористичної операції.

За статтею 26 Закону № 504 за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження зарплати на термін, обумовлений угодою мiж працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не бiльш як 15 календарних днiв на рiк.

Для одержання вiдпустки за сімейними обставинами працiвник у заявi на iм’я роботодавця про надання такої вiдпустки має зазначити сiмейнi обставини, що спричинили потребу в такiй вiдпустцi.

Перелiк цих причин законодавством не встановлений, оскiльки їхня важливiсть залежить вiд конкретних обставин, що можуть скластися в життi того чи iншого працiвника. Рiшення надавати чи не надавати працiвниковi з тiєї чи іншої причини таку вiдпустку належить до компетенцiї роботодавця.

Важливими гарантіями при наданні відпусток без збереження заробітної плати, встановленими ст. 25 і 26 Закону № 504, є те, що на час їх надання за працівником зберігається його місце роботи (посада), а час перебування в таких відпустках зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (ст. 9 Закону).

Частиною 2 ст. 4 Закону № 504 передбачено, що колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток. Слід зазначити, що норма ч. 2 ст. 4 Закону № 504 не поширюється на відпустку за сімейними обставинами, так як такий вид відпустки визначений Законом та встановлена конкретна тривалість цієї відпустки. Встановлення інших видів неоплачених відпусток є порушенням законодавства про працю

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону № 504 оплата інших видів відпусток, передбачених колективним договором та угодами, трудовим договором, провадиться з прибутку, що залишається на підприємстві після сплати податків та інших обов’язкових платежів до бюджету або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники.

В установах і організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата цих відпусток провадиться в межах бюджетних асигнувань та інших додаткових джерел.

Юридичний відділ ЦК Профспілки