Головна Новини

Отримувати новини - введіть свій e-mail:

Новини
Звіт Eurydice: важливість державної фінансової підтримки для вищої освіти Друк
Середа, 10 лютий 2021 11:44

Європейська мережа Eurydice опублікувала новий порівняльний звіт «Плата за навчання та системи підтримки студентів у вищій освіті Європи 2020/21».

Дослідження охоплює інформацію щодо плати за навчання у вищій освіті у 38 країнах та 43 системах вищої освіти.

Вища освіта відіграє життєво важливу роль у суспільстві, і її якість та доступність сильно залежать від фінансування.

Це визнано в оновленому порядку денному Європейської Комісії щодо вищої освіти, підкреслюючи, що «здатність вищих навчальних закладів та систем забезпечувати те, що потрібно Європі, покладається на необхідні в достатній кількості людські та фінансові ресурси».

Оновлений порядок денний ЄС також наголошує на ролі національних урядів у цій сфері, оскільки вони залишаються основними спонсорами вищої освіти в більшості європейських країн.

Нещодавній звіт Європейської комісії нагадує, що за останнє десятиліття в Європі спостерігається вражаюче зростання рівня вищої освіти. «У 2009 році 31,1% населення 30-34-річного віку в ЄС отримали вищу освіту. Зараз цей показник складає 40,3% і, таким чином, досяг мети стратегічної рамкової програми ЄС «Освіта та навчання 2020».

Однак, незважаючи на постійні докладання зусиль, у вищих навчальних закладах і далі недостатньо представлені уразливі групи населення. З цієї причини у Повідомленні Європейської Комісії щодо досягнення Європейського освітнього простору до 2025 року інклюзія є однією з ключових цілей - забезпечити доступність вищої освіти для різноманітних верств населення.

Хоча різні фактори впливають на готовність та можливість студентів отримати доступ до вищої освіти, попередні дослідження виявили, що наявність фінансових ресурсів для фінансування навчання є одним із найважливіших факторів. Особливо малозабезпечені студенти дуже чутливі до наявності (або браку) достатніх коштів. Дійсно, однією з проблем національних органів влади є пошук стійких рішень для фінансування вищої освіти, водночас гарантуючи, що студенти різних професій мають належні умови для навчання та досягнення успіху у вищій освіті.

Звіт відображає відмінності у платі за навчання для здобуття вищої освіти в Європі. За даними Eurydice, лише 7 із 43 систем вищої освіти, а саме Данія, Греція, Кіпр, Мальта, Фінляндія, Швеція та Туреччина, не зобов’язують студентів платити за навчання. При цьому, Шотландія та Чорногорія гарантують безкоштовну освіту лише студентам, які продовжують навчання протягом традиційно прийнятого періоду, а не довше. 

У 12 системах вищої освіти всі студенти здійснюють плату за навчання, тоді як в інших системах звільнення від оплати надається на основі різних критеріїв, таких як соціально-економічні потреби студентів, сфери навчання та успішність студентів.

У 14 системах вищої освіти щорічна плата складає від 101 до 1 000 євро, тоді як в Ірландії, Іспанії, Італії, Угорщині, Нідерландах, Швейцарії, Ліхтенштейні, Норвегії та Великобританії (Англія, Уельс та Північна Ірландія) вона може досягати 3000 євро. Останні зазначені країни є країнами з найвищою середньорічною платою за навчання у Європі.

Як наголошується у звіті, плата може стати значним тягарем для студентів і перешкоджати їх досягненням, особливо для тих, хто живе у несприятливих соціально-економічних умовах. Ось чому, згідно з доповіддю, державна фінансова підтримка урядів є надзвичайно важливою для гарантування всеохоплюючої, якісної та доступної вищої освіти.

У звіті також надається інформація щодо підтримки студентів з боку урядів та державних органів. Загалом існує два види державної фінансової підтримки: непряма підтримка, така як фінансова допомога чи податкові пільги батькам студентів, або пряма підтримка студентів шляхом надання грантів та позик. У звіті зазначається, що останній вид підтримки існує скрізь, крім Ісландії та Великобританії (Англії). 

Пряма фінансова підтримка може бути надана або на загальній основі, або відповідно до соціально-економічного стану та успішності студентів. 

Державна фінансова підтримка особливо важлива для малозабезпечених студентів. Тим не менш, деякі європейські країни не передбачають жодних знижок або звільнення від плати для студентів, які перебувають у складному фінансовому положенні.

Коментуючи звіт Eurydice, Європейський комітет профспілок освіти зазначає, що справедливість та інклюзивність є основними принципами Болонського процесу. 

У «Принципах та настановах для посилення соціального виміру вищої освіти в Європейському просторі вищої освіти», нещодавно прийнятих на Болонській конференції міністрів 2020 року, чітко зазначено, що «студентська спільнота повинна відображати різноманітність соціального складу загальнонаціонального населення» і підтверджується «важливість для студентів можливості закінчити навчання без перешкод, пов’язаних із їхнім соціальним та економічним становищем».

Крім того, плата за навчання та відсутність державної фінансової підтримки студентів призводять до посилення приватизації та маркетингу вищої освіти, що негативно впливає на залучення студентів у суспільство та якість освіти.

Тому ЄКПО вимагає від урядів припинити розглядати освіту як товар і забезпечити стабільні державні інвестиції у вищу освіту.

 
Правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів Друк
Середа, 10 лютий 2021 11:31

Закон України «Про колективні договори і угоди» від 1.07.1993 № 3356-XII визначає правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів із метою сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і власників.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про колективні договори і угоди», ст.11 КЗпП України, колективний договір укладають на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.

Колективний договір може укладатися і в структурних підрозділах.

Добровільність укладення колективних договорів передбачена законом про колективні договори та відповідає положенням Конвенціям МОП: «Про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів» від 1.07.1949 № 98; «Про сприяння колективним переговорам» від 19.06.1981 № 154.

Поряд із законодавчо визначеною добровільністю, діють нормативно-правові акти, які свідчать про обов’язковість регулювання трудових відносин локальним нормативно-правовим договором, зокрема щодо умов праці, заробітної плати, тощо.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про оплату праці», форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладенороботодавець зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво органом. 

Нормами ст. 20 Закону України «Про охорону праці» передбачено регулювання охорони праці у колективному договорі, угоді.

Сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених заходів.

Тривалість, порядок надання відпусток, їх види, також необхідно визначити в колективному договорі. Зокрема це передбачено ст.ст.7,8 Закону України «Про відпустки» щодо конкретної тривалості додаткових відпусток за роботу із шкідливими і важкими умовами та  особливим характером праці.

Звертаємо увагу на те, що відповідно до ст.15 Закону України «Про оплату праці», роботодавець колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов’язаний погодити оплату праці з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво органом. Фактично укласти у письмовий договір в іншій формі.

На новоствореному підприємстві, установі, організації, колективний договір укладають за ініціативою однієї із сторін у тримісячний строк після реєстрації підприємства.

Сторонами колективного договору є роботодавець і один або кілька профспілкових органів (представників працівників, обраних і уповноважених трудовим колективом – за відсутності таких органів).

Укладенню колективного договору передують колективні переговори.

Порядок ведення переговорів з питань розробки, укладення колективного договору сторони визначають самостійно і оформляють відповідним протоколом.

Розпочати переговори варто протягом 7 днів із моменту, коли відповідна сторона отримала письмове повідомлення про їх початок ч.3 ст.10. Закону України «Про колективні договори і угоди».

Для ведення переговорів і підготовки проекту колективного договору утворюють робочу комісію з представників сторін.

Склад цієї комісії визначають безпосередньо сторони і, крім представників сторін, до участі в переговорах можуть також залучати певних спеціалістів, експертів.

Учасників переговорів на період переговорів і підготовки проекту колективного договору звільняють від основної роботи із збереженням середньомісячного заробітку.

Робоча комісія готує проект колективного договору з урахуванням пропозицій, що надійшли від працівників, і приймає рішення, яке оформляють відповідним протоколом.

Закон про колективні договори не передбачає обмеження тривалості колективних переговорів. Сторони можуть за домовленістю самі визначати строки початку і закінчення переговорів і обумовлювати їх в регламенті проведення переговорів.

Якщо сторони не дійшли згоди при обговоренні  пропозицій, складається протокол розбіжностей, до якого заносять зміст розбіжностей та пропозиції сторін про заходи щодо усунення причин, через які не можна прийняти рішення.

Для вирішення розбіжностей протягом трьох днів після складення протоколу сторонами створюють примирну комісію, яка складається з однакової кількості представників сторін для підготовки рекомендацій. У разі недосягання згоди сторони можуть звертатися до посередника, який визначається ними спільно.

За умови досягнення сторонами згоди і підготовки робочою комісією проекту колективного договору, то його передають на обговорення трудовому колективу.  

Доопрацьований проект колективного договору виносять на загальні збори (конференцію) трудового колективу для обговорення і схвалення.

Колективний договір можна доповнювати додатками:

  • положенням про оплату праці;

  • угодою з охорони праці;

  • переліком професій і посад зі шкідливими умовами праці, які дають право на додаткову відпустку і скорочений робочий день;

  • переліком професій і посад працівників, яким дозволяється встановлювати підсумований облік робочого часу, тощо.

Уповноважені представники сторін підписують колективний договір через 5 днів з часу схвалення його зборами трудового колективу.

Колективний договір підлягає повідомній реєстрації в місцевих органах державної виконавчої влади або органах місцевого самоврядування.

Сторони подають реєструючому органу на повідомну реєстрацію примірник договору разом із додатками та супровідним листом у вигляді оригіналу паперового документа з прошитими і пронумерованими сторінками або у вигляді оригіналу електронного документа з пов’язаними з ним кваліфікованими електронними підписами, або у вигляді електронної копії оригіналу паперового документа (фотокопії), засвідченої кваліфікованою електронною печаткою.

Колективний договір реєструють у двотижневий строк з дня його одержання. Не пізніше наступного робочого дня після реєстрації колективного договору реєструючий орган письмово інформує про це суб’єкта, який подав на реєстрацію колдоговір.

Примірник договору, поданий на повідомну реєстрацію в паперовій або електронній формі, зберігається в реєструючому органі до заміни новим колективним договором.

Чинне законодавство чітко не передбачає строків подання колективного договору на реєстрацію (окрім новостворених підприємств) та можливості для відмови в ній. 

Реєструючий орган оприлюднює на власному офіційному веб-сайті та щомісяця оновлює реєстр колективних договорів, змін і доповнень до них, їх текст, рекомендації щодо приведення договору у відповідність з вимогами законодавства (у разі їх наявності).

Текст договору, змін і доповнень до нього оприлюднюють, за винятком інформації, доступ до якої обмежено сторонами відповідно до закону або за їх рішенням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2013 р. (із змінами і доповненнями) затверджено Порядок повідомної реєстрації галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів.

Колективний договір зберігає чинність:

  • у випадку реорганізації підприємства – протягом строку на який його уклали, або може бути переглянутий за згодою сторін;

  • у випадку зміни власника – зберігає чинність протягом строку його дії, але не більше одного року;

  • у випадку ліквідації – діє протягом всього строку проведення ліквідації.

 
Прийнято закон щодо правового регулювання дистанційної роботи Друк
П'ятниця, 05 лютий 2021 15:07

4 лютого 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення правового регулювання дистанційної роботи» (проект Закону зареєстровано за № 4051).

Законом, зокрема, вносяться зміни до Кодексу законів про працю України, за якими унормовується питання гнучкого режиму роботи і запроваджується укладення трудового договору про дистанційну роботу і трудового договору про надомну роботу, умови такого запровадження, зобов’язання роботодавця та працівника за такими трудовими договорами тощо.

Запроваджується два самостійних види (форми) роботи – дистанційна та надомна. Роботодавцю надано право при укладенні трудового договору про дистанційну або надомну роботу отримувати відомості про місце проживання або інше місце за її вибором, де буде виконуватись трудова функція (з метою належного оформлення працівника на дистанційну роботу).

Передбачається можливість ознайомлення працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором, локальними нормативними актами роботодавця, повідомленнями та іншими документами, з якими працівник має бути ознайомлений у письмовій формі, шляхом обміну електронними документами.

Згідно із Законом працівник може дистанційно ознайомитися з вимогами щодо охорони праці шляхом використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема відеозв’язку.

Працівник має можливість поєднувати дистанційну роботу з виконанням роботи в звичайному режимі на робочих місцях у приміщеннях чи на території роботодавця.

На власника або уповноважений ним орган Законом покладено зобов’язання щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на робочих місцях на території і у приміщеннях власника.

 
Доплати медичним працівникам закладів освіти Друк
П'ятниця, 05 лютий 2021 09:29

Як повідомляється на Урядовому порталі, 3 лютого на засіданні Кабміну ухвалено рішення про встановлення з 1 січня 2021 року і до скасування карантину, встановленого через COVID-19, медичним працівникам закладів освіти державної та комунальної форм власності доплати в розмірі 20% посадового окладу.

Передбачається, що така доплата виплачуватиметься як компенсація за роботу у несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я медичним працівникам закладів освіти. 

Тобто її сума виплачуватиметься понад мінімальну заробітну плату 6000 гривень та здійснюватиметься за рахунок коштів, передбачених на оплату праці працівників відповідного закладу освітиПостанова Кабінетом Міністрів уже оприлюднена.

Під час погодження постанови «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів освіти» Профспілка наполягала на встановленні доплати медичному персоналу закладів освіти в розмірі 50% мінімальної заробітної плати, як це передбачено для медичних працівників закладів охорони здоров’я та її виплати за рахунок коштів Фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, а не за рахунок коштів закладів освіти, які в їх кошторисах відсутні. Однак Урядом вони не були підтримані.

Ці пропозиції Профспілки частково враховано Міносвіти, що відображено у доповненнях до Галузевої Угоди на 2016-2020 роки у пункті 8.3.17 щодо встановлення доплати медичним працівникам закладів та установ освіти в розмірі 50% мінімальної заробітної плати, як таким, що забезпечують життєдіяльність населення, як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 2020 р. № 610 року «Деякі питання оплати праці медичних та інших працівників закладів охорони здоров’я» для фахівців, які відповідають кваліфікаційним вимогам, затвердженим Міністерством охорони здоров’я.

Зазначені зміни до Галузевої угоди на 2016-2020 роки зареєстровано Мінекономіки 29.01.2021 за № 2. Відповідно до статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» після закінчення строку дії угода продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть нову або не переглянуть чинну, якщо інше не передбачено угодою.

Згідно з пунктом 2.1 Галузевої угоди Угода укладена на 2016-2020 роки, набирає чинності з моменту підписання представниками Сторін і діє до укладення нової або перегляду цієї Угоди. 

 
 
« ПочатокПопередня12345678910НаступнаКінець »

Сторінка 3 з 439