У зв‘язку з запитами чи правомірні дії окремих керівників органів управління освітою, навчальних закладів, які наполягають на обов'язковому укладанні контрактів з педагогічними працівниками, що працевлаштовуються в навчальні заклади, а також на переукладанні звичайних трудових договорів на контракти з тими, хто вже працює, роз‘яснюємо наступне:

Відповідно до ст.21 Кодексу законів про працю контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися за угодою сторін.

Сьогодні сферу застосування контракту визначають більше ніж 50 законів України, серед яких - Закон України "Про освіту". Згідно із ст.20 зазначеного закону "Керівники навчальних закладів, що є у загальнодержавній власності і підпорядковані Міністерству освіти України, обираються за конкурсом і призначаються на посаду Міністерством освіти України шляхом укладання з ними контракту відповідно до порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Керівники навчальних закладів, що є загальнодержавною власністю і підпорядковані іншим міністерствам і відомствам України, обираються за конкурсом і призначаються на посаду (за попереднім погодженням з Міністерством освіти України) відповідними міністерствами і відомствами України шляхом укладання з ними контракту".

Відповідно до ст.54 Закону України "Про освіту" " Педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору".

Із зазначеного випливає, що законодавством про освіту визначена сфера обов’язкового застосування контракту лише для керівників навчальних закладів, що є у загальнодержавній власності. При обов'язковому укладанні контракту виключена можливість укладання іншого виду трудового договору.

Що ж до контракту з педагогічними працівниками, то його застосування можливе лише за погодженням сторін (ст.54 закону "Про освіту"). У цьому випадку роботодавець не має права вимагати від працівника укладання контракту. Працівникові може бути запропоновано переукладання звичайного трудового договору на контракт. У випадку відмови працівника трудові відносини продовжуються у звичайному правовому режимі.

Головним призначенням контракту є конкретизація кола обов'язків сторін трудового договору, підвищення рівня відповідальності працівника і роботодавця, створення особливих умов роботи для спеціалістів. Особливість контракту полягає в тому, що він регулює як "виробничі", так і тісно пов'язані з ними соціальні відносини. Окрім того, контракт, як правило передбачає додаткові пільги та компенсації, які не встановлені чинним законодавством, за рахунок коштів роботодавця. Проте, керівник державної загальноосвітньої школи не може запропонувати вчителеві збільшення соціальних гарантій, оскільки залежить від бюджетних асигнувань. Тому постає питання доцільності і правомірності застосування контракту як виду трудового договору з педагогічними працівниками загальноосвітніх шкіл.

Контракт покликаний забезпечити умови для виявлення ініціативності і самостійності працівника, враховувати його індивідуальні особливості та професійні навички, підвищувати його правову та соціальну захищеність. Саме на цьому наголошено у рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 1998 року у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну "законодавство").

Контракт, як різновид трудового договору, завжди укладається на визначений термін.

Умови контракту, які погіршують стан працівника (порівняно з чинним законодавством і колективним договором) вважаються недійсними.
Відповідно до ст.24 КЗпП контракт укладається виключно у письмовій формі. Всі положення цього документу є конфіденційною інформацією, за розголошення якої законодавством передбачена відповідальність.