22 січня 1919 року – рівно 100 років тому – було підписано Акт злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. Саме цю дату щороку відзначають як День Соборності України.

Перше офіційне відзначення свята Соборності на державному рівні відбулося 22 січня 1939 року в столиці Карпатської України – Хусті. Це була наймасовіша за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини демонстрація українців – понад 30 тисяч учасників.

В сучасній Україні на державному рівні вперше святкували цей день вже у 1999 році.

Живий ланцюг – символ та головна традиція Дня соборності України. Сьогодні це свято відзначають створенням живих ланцюгів, які об’єднують Західну і Східну частини країни. Перший такий ланцюг створили в 1990 році, коли понад мільйон патріотично налаштованих українців взялися за руки і об’єднали шлях з Києва до Львова.

У XXI столітті ця традиція стала поступово відроджуватися. Зазвичай близько тисячі людей збираються в живий ланцюг на київському мосту Патона, символічно об’єднуючи таким чином правий і лівий береги Дніпра.

Сьогодні, 22 січня 2019 року, в Києві в День Соборності України 2019 на мосту Патона пройде патріотична акція, під час якої учасники об’єднають живим ланцюгом два береги Дніпра. У різних містах країни пройдуть різні заходи та флеш-моби до відзначення свята Соборності.

Національний банк України в рамках серії «Відродження української державності» 17 січня ввів у обіг пам’ятну монету номіналом 5 гривень «100 років Акту об'єднання – соборності українських земель», тираж якої становить 40 тисяч штук.

У зв’язку зі зволіканням з оприлюдненням постанови Кабінету Міністрів України про підвищення оплати праці науково-педагогічних працівників з 1 січня 2019 року ЦК Профспілки звернувся до Прем’єр-міністра України та Міністра освіти і науки України.

У зверненні, зокрема сказано, що постанову про підвищення оплати праці науково-педагогічних працівників було прийнято на засіданні Уряду ще 18 грудня 2018 року. Вже пройшло більше місяця, станом на 21 січня 2019 року, а зазначена постанова не оприлюднена, що призвело до численних звернень науково-педагогічних працівників та профспілкових органів. 

Такі зволікання Кабінету Міністрів України та бездіяльність міністерств не сприяють поліпшенню довіри освітянами державній владі, викликають їхнє справедливе невдоволення та обурення. 

Завантажити звернення post-kmu_schen-2019.pdf [147,41 Kb][5]   

19 січня 2019 року набув чинності Закон України від 18.12.2019 року № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)».

Так, Закон України «Про освіту» доповнено пунктом, яким передбачено, що булінг (цькування) це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

• систематичність (повторюваність) діяння;

• наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);

• дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Крім цього, внесено відповідні доповнення до статей Закону «Про освіту», які визначають права та обов’язки засновника та керівника закладу освіти, педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу здобувачів освіти та їхніх батьків.

Зокрема, передбачено обов’язок засновника закладу освіти вживати заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу.

Керівник закладу освіти має забезпечувати створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), у тому числі:

• розглядати заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видавати рішення про проведення розслідування;

• забезпечувати виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);

• повідомляти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.

Передбачено також  зобов’язання закладів освіти забезпечувати на своїх веб-сайтах відкритий доступ до правил поведінки здобувача освіти в закладі освіти, плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу, порядку подання та розгляду заяв (з дотриманням конфіденційності) про випадки булінгу від здобувачів освіти, їх батьків.

Педагогічні працівники:

мають право на захист під час освітнього процесу від будь-яких форм насильства та експлуатації, у тому числі булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю;

зобов’язані повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).

Зміни щодо протидії булінгу внесено також до спеціальних законів «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійну (професійно-технічну) освіту», «Про вищу освіту».

Запроваджується адміністративна відповідальність за булінг. Так, доповненою статтею 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що булінг (цькування), що вчиняється стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого, тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин. 

Якщо цькування вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, то штраф становитиме від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Також передбачено, що неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів поліції про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку.