Роботодавець має забезпечити умови праці відповідно до нормативно-правових актів. 

Під час роботи у спеку в офісі верхня межа температури на постійних робочих місцях, де працівник проводить понад половину робочого часу або не менше 2-х годин поспіль, — + 28°С.

Якщо температура в офісі в теплий період року не перевищує +28°C, працівники можуть перебувати на робочих місцях повний робочий день, проте їхня працездатність знизиться. Вищі показники – підстава припинити роботу. Однак самовільно залишити офіс працівник не має права. Це буде порушенням трудової дисципліни.

Для поліпшення роботи у спеку роботодавець може:

• тимчасово надати для роботи інше приміщення;

• залучити працівників у межах трудової функції до роботи на інших дільницях;

• обладнати приміщення за допомогою кондиціонерів, вентиляторів, зволожувачів повітря.

Улітку оптимальні показники для офісів, де персонал працює за комп’ютерами й без фізичних навантажень: температура у приміщенні – 23-25°C; відносна вологість повітря – 40-60%.

Якщо немає можливості створити належні умови праці за допомогою кондиціонерів, вентиляторів, зволожувачів повітря, перевести працівників в приміщення з прийнятною температурою, скорочується час перебування працівників на робочих місцях – або за рахунок додаткових перерв, оголошенням простою тощо.

За підвищеної температури бажано не допускати до роботи осіб молодших 25 і старших 40 років.

Робота за температури повітря понад 37°С є роботою у небезпечних (або екстремальних) умовах. За цієї температури проводити роботи на відкритому повітрі не рекомендовано.

Якщо працівники виконують роботи середньої тяжкості за температури повітря понад 30°С, вони мають випивати не менше 0,5 л води на годину – по одній склянці кожні 20 хвилин.

Днями Управління Держпраці у Хмельницькій області звернулося до керівників підприємств та організацій щодо вжиття заходів з попередження нещасних випадків під час підвищення температури повітря.

Роботодавці зобов’язані забезпечити належні умови праці працівникам на виробничих об’єктах в умовах дії високих температур:

обмежити виконання робіт підвищеної небезпеки, в тому числі робіт на висоті, експлуатацію баштових кранів та інших будівельних машин, механізмів;

• відкоригувати розпорядок робочого дня, тривалості робочої зміни та обідньої перерви, збільшити кількість технологічних перерв, а саме: запровадити ранній початок робочого дня і, відповідно його закінчення, зменшити тривалість робочих змін, збільшити обідню перерву з 13.00 до 16.00 години;

• забезпечити працівників питною водою, не допускати їх перегріву;

• провести позапланові інструктажі з працівниками щодо дотримання вимог безпечного ведення робіт та надання долікарської допомоги у разі сонячного та теплового удару, запаморочення;

• доукомплектувати медичні аптечки на робочих місцях;

• проводити медичні огляди на початку робочої зміни працівників, які виконують роботи, що віднесені до робіт з підвищеною небезпекою, або експлуатують об’єкти підвищеної небезпеки тощо.

Особливу увагу рекомендується звернути на: забезпечення робітників засобами індивідуального захисту; стан каналізаційних та очисних споруд, забезпечення проведення робіт в колодязях під особистим контролем керівників та спеціалістів підприємств, а також робіт у кабінах машин та механізмів не обладнаних кондиціонерами.

Рішення Верховного Суду обґрунтовується наступним. Позивач зазначав, що він звернувся до директора із заявою про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв’язку з порушенням законодавства про працю, зокрема, невиплату заробітної плати у строк, передбачений статтею 115 КЗпП України (не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата), проте отримав наказ про звільнення, в якому зазначалось, що він звільнений за ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

За змістом ст. 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно.

У разі, якщо вказані працівником причини звільнення – порушення роботодавцем трудового законодавства (ч. 3 ст. 38 КЗпП України) – не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не має права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на звільнення за власним бажанням без посилання на ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Позивач просив суд скасувати наказ про звільнення його з роботи за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, оскільки заяви про звільнення за власним бажанням він не подавав.

Суди першої та апеляційної інстанції відмовили у задоволенні позову. Суд першої інстанції вказав, що підстави для звільнення позивача у роботодавця за ч. 3 ст. 38 КЗпП України відсутні з огляду на те, що порушень адміністрацією трудового законодавства і умов трудового договору не встановлено.

Апеляційний суд також зазначив про те, що роботодавець правомірно за ініціативою працівника розірвав трудовий договір з позивачем на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, оскільки трудові відносини з відповідачем позивач не бажав продовжувати.

Суд касаційної інстанції роз’яснив, що для визначення правової підстави розірвання трудового договору за ч. 3 ст. 38 КЗпП України значення має сам лише факт порушення роботодавцем законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причини такого порушення та його істотність.

Оскільки позивач не просив його звільнити відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України, Верховний Суд скасував наказ про звільнення позивача за ч. 3 ст. 38 КЗпП 

«Ми спостерігаємо, що ринок праці на І півріччя 2018 року демонструє певну стабілізацію. Зростання зайнятості населення у нас за статистикою відбулося вперше з 2013 року. Причиною цьому є певне економічне зростання. У І кварталі 2018 року порівняно з І кварталом минулого року відбулося зростання ВВП на 3,1%. Зайняте населення в Україні вперше з 2013 року збільшилось на 149 тисяч», – зазначив Ярошенко. 

За його словами, за методологією Міжнародної організації праці, в країнах ЄС безробіття складає 7,4%, в Україні – 9,7%.

Крім цього, він зазначив, що 21,8% українців сьогодні працюють у «тіні».

 «Кількість вакансій у нас істотно зросла за останній рік. У нас в базі даних тепер близько 130 тис. вакансій щодня», – підкреслив в.о. голови Держслужби зайнятості.

Водночас, В. Ярошенко наголосив на існуванні великого дисбалансу на ринку праці між пропонованими вакансіями і попитом претендентів. Він також зазначив, що сьогодні ринок праці в Україні найбільше потребує слюсарів, електрозварників, токарів, пекарів, водіїв, продавців, кухарів, офіціантів, медсестер, трактористів, працівників з обслуговування сільськогосподарської техніки.

«Ми за півроку змогли перевчити, перекваліфікувати, підвищити кваліфікацію 88 тис. безробітних», – додав В. Ярошенко.

Також було вказано, що в країні зростає середній розмір виплат допомоги. Так, мінімальна допомога за законом становить 544 грн на місяць, і її отримує 25% безробітних, а максимальна – 7048 грн, і її отримує 5% безробітних (торік – 3%).

За даними служби зайнятості, протягом І півріччя поточного року кількість вакансій у базі даних служби зайнятості збільшилася на 8% до 616 тисяч.

Кількість працевлаштованих за сприяння державної служби зайнятості склала 428 тисяч осіб.