Головна Новини

Отримувати новини - введіть свій e-mail:

Новини
Новий рік 2018: святкові й неробочі дні Друк
Вівторок, 12 грудень 2017 09:23
alt
Законом України «Про внесення змін до статті 73 Кодексу законів про працю України щодо святкових і неробочих днів» від 16 листопада 2017 року визначаються дні, коли українці матимуть вихідні під час новорічних святкувань у 2018 році.

Із нововведень цього року, 29 листопада Президент України підписав закон, згідно з яким 25 грудня католики відзначатимуть Різдво Христове і цей день є вихідним у країні, проте, скасовано святковий день 2 травня.

Новий рік 2018 року громадяни України святкуватимуть 1 січня (понеділок).

Різдво Христове припадає на 7 січня (неділя), тому святкування продовжиться 8 січня, оскільки статтею 67 КЗпП України встановлено, що у випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Загалом, разом із вихідними і святковими, громадяни відпочиватимуть 4 дні на початку 2018 року – 1,6,7 і 8 січня.

 
Гарантії працівників, обраних до профспілкових органів: правова позиція суду Друк
Понеділок, 11 грудень 2017 10:42
Відповідно до ч. 3 ст. 252 КЗпП України, ч. 3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).

Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються, крім дотримання загальних норм.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 501/2476/15-ц за позовом працівника, який є членом виборного профспілкового органу, про визнання незаконним його звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України в зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, прийшов до таких висновків.

Протоколами засідань виборних профспілкових органів (виборного органу, членом якого є позивач, та вищого органу) відмовлено в наданні згоди на звільнення працівника за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з обґрунтуванням відмови, посилаючись на порушення трудових прав членів профспілки та самої профспілки, а також порушення ст. ст. 42, 43, 49-2, 49-4 КЗпП України.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, послалися на вказані протоколи, згідно яких профспілка відмовила в наданні згоди на звільнення працівника, виходили з того, що така відмова є необґрунтованою, що позивач була звільнена з дотриманням вимог чинного законодавства за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України в зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці.

Суд касаційної інстанції зробив висновок, що судами не було враховано, що перевіряючи дотримання відповідачем при звільненні з роботи позивача вимог п. 1 ч. 1 ст. 40, ст. 43, ч. 3 ст. 252 КЗпП України, ч. 3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», суди повинні з’ясувати, чи містить рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору правове обґрунтування такої відмови, не даючи при цьому оцінки обґрунтованості самого рішення.

Така правова позиція викладена у постановах судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року № 6-104цс14, від 1 липня 2015 року № 6-703цс15 та від 16 грудня 2015 року № 6-1178цс15.

Проте вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що звільнення члена виборного органу  профспілки без попередньої згоди на це виборного органу первинної профспілкової організації профспілки та вищестоящого органу цієї профспілки є порушенням вимог діючого трудового законодавства.

Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та вказав при цьому, що судами не надано мотивування усім доводам сторін у справі, що є обов’язковим елементом справедливого судового розгляду (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

 
Трудові відносини з керівниками шкіл: по-новому чи ні? Друк
П'ятниця, 08 грудень 2017 11:45
На запити з місць щодо трудових відносин із керівниками закладів загальної середньої освіти, а простіше – загальноосвітніх шкіл, з якими закінчилися контракти після набрання чинності нової редакції Закону України «Про освіту», Профспілка відзначає наступне.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про освіту» від 5 вересня 2017 року № 2145-VIII частину другу ст. 26 Закону України «Про загальну середню освіту» викладено в такій редакції:

«2. Керівник закладу загальної середньої освіти призначається на посаду та звільняється з посади рішенням засновника (засновників) закладу або уповноваженого ним (ними) органу.

Керівник державного, комунального закладу загальної середньої освіти призначається на посаду за результатами конкурсного відбору строком на шість років (строком на два роки – для особи, яка призначається на посаду керівника закладу загальної середньої освіти вперше) на підставі рішення конкурсної комісії, до складу якої входять представники засновника (засновників), трудового колективу, громадського об'єднання батьків учнів (вихованців) закладу загальної середньої освіти та громадського об'єднання керівників закладів загальної середньої освіти відповідної адміністративно-територіальної одиниці. До участі у роботі комісії з правом дорадчого голосу можуть залучатися представники громадських об'єднань та експерти у сфері загальної середньої освіти.

Положення про конкурс на посаду керівника державного, комунального закладу загальної середньої освіти розробляє та затверджує засновник на підставі типового положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.».

Підпунктом 17 п.3 Прикінцевих та перехідних положень закону «Про освіту» встановлено, що після набрання чинності цим Законом частина друга статті 26 Закону України «Про загальну середню освіту» застосовується до посад, що стали вакантними в установленому трудовим законодавством порядку.

Підпунктом 2 п.6 Прикінцевих та перехідних положень цього закону Кабінет Міністрів України зобов’язано протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом та забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.

Тож виходить, що допоки в установленому законом порядку не буде затверджено типове Положення про конкурс на посаду керівника державного, комунального закладу загальної середньої освіти, на підставі якого засновником буде розроблено положення про конкурс на посаду керівника комунального закладу загальної середньої освіти, а також не будуть забезпечені вимоги щодо складу конкурсних комісій, зокрема в частині представництва з боку громадських об'єднань керівників закладів загальної середньої освіти відповідної адміністративно-територіальної одиниці, реалізація частини другої ст. 26 Закону України «Про загальну середню освіту» про призначення керівника комунального закладу загальної середньої освіти за результатами конкурсного відбору унеможливлюється.

Щодо листа Міністерства освіти і науки України від 13.10.2017 № 1/9-554 «Щодо нагальних питань впровадження Закону України «Про освіту», в якому йдеться про те, що тимчасова відсутність затвердженого Міністерством зазначеного вище типового положення (наразі розробляється) не зупиняє дію норми Закону, то це суперечить загальноприйнятим нормам законотворчості, бо зупиняти чи не зупиняти дію певної норми закону може лише відповідний закон, а не відсутність механізму її реалізації.

Крім того, п. 9 цього листа, а саме про обрання керівника комунального закладу загальної середньої освіти на основі конкурсного відбору, що має бути проведений відповідно до Положення про конкурс на посаду керівника комунального закладу загальної середньої освіти, розробленого та затвердженого засновником цього закладу, потенційно може мати відмінні норми, від передбачених у розробленому з часом міністерством типовому положенні, містити іншу, ніж передбачена частиною 2 ст. 26 Закону України «Про загальну середню освіту», норму.

Згідно з частиною другою п. 2 ст. 2 Закону України «Про освіту» листи, інструкції, методичні рекомендації, інші документи органів виконавчої влади, крім наказів, зареєстрованих Міністерством юстиції України, та документів, що регулюють внутрішню діяльність органу, не є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати правові норми.

Тому  застосування передбачених у листі положень про передчасне обрання за конкурсом керівників комунальних закладів загальної середньої освіти може призвести до порушення їхніх трудових прав та до звернень ними до судових органів.

Відповідно до частини другої ст.39Кодексу законів про працю України  трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк. Аналогічні положення передбачено в пункті 5.3.9 Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2016-2020 роки, яким Міністерство освіти і науки України рекомендує органам управління освітою, керівникам закладів та установ освіти і науки спрямовувати контрактну форму трудового договору на створення умов для виявлення ініціативності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності, правову і соціальну захищеність.

Вважати обов'язковим надання додаткових порівняно з чинним законодавством пільг, гарантій та компенсацій для працівників, з якими укладено контракт. Пунктом 5.3.6 Галузевої угоди Міністерство освіти і науки України рекомендує органам управління освітою, керівникам закладів та установ освіти і науки,  не допускати укладення з ініціативи органів місцевого самоврядування в односторонньому порядку трудового договору у формі контракту з керівниками загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності. Такі ж рекомендації висловлено Департаментом освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації органам управління освітою, керівникам закладів та установ освіти у пунктах 5.3.6 та 5.3.9 Угоди на 2016-2020 роки між Департаментом освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації та Дніпропетровським обкомом Профспілки працівників освіти і науки України.

Тому у випадках, коли на час набуття чинності Законом України «Про освіту», тобто станом на 28.09.2017, мали місце трудові відносини між директором загальноосвітнього навчального закладу та засновником чи уповноваженим ним органом (управлінням освіти і науки) на умовах контракту, вони можуть бути продовжені як на умовах контракту, так і на умовах безстрокового трудового договору.

 
Кожен має право на свободу думки: рішення Європейського суду Друк
П'ятниця, 08 грудень 2017 11:44
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гамидович проти Боснії і Герцеговини» від 5 грудня 2017 року визнав порушення Боснією і Герцеговиною ст. 9 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода думки, совісті і релігії).

Пан Гамидович був викликаний до суду в якості свідка у справі про напад на посольство США в Сараєво, як представник релігійної громади.

Він з’явився до зали судового засідання, але відмовився зняти тюбетейку, незважаючи на наказ судді зробити це. Потім він був видалений із залу суду та засуджений за неповагу до суду до штрафу у розмірі 10 000 конвертованих марок (ВАМ).

Апеляційний суд визнав правомірною вимогу про зняття будь-яких головних уборів в приміщеннях державних установ.

Конституційний суд Боснії і Герцеговини не виявив порушення релігійних прав та повністю визнав аргументи Державного суду.

Подаючи скаргу до Європейського суду з прав людини, заявник зазначив, що його покарання за носіння тюбетейки в залі суду суперечить статті 9 Конвенції та зажадав відшкодування 50 тис. євро в якості компенсації моральної шкоди.

Згідно з висновком Європейського суду, стягнення, накладене на заявника за носіння тюбетейки в залі суду, є обмеженням прояву його релігії. Це узгоджується з офіційною позицією Ісламського співтовариства в Боснії і Герцеговині, згідно з якою носіння тюбетейки не є релігійним обов’язком, але воно має такі сильні традиційні корені, що багато хто вважає це релігійним обов’язком.

Суд підкреслив приватний статус заявника, на якого, на відміну від публічного посадовця, не покладається обов’язок нейтральності і неупередженості. Крім того, не було ніяких підстав сумніватися, що вчинок заявника був викликаний його щирим релігійним переконанням.

 
« ПочатокПопередня12345678910НаступнаКінець »

Сторінка 8 з 216