ЦК Профспілки працівників освіти і науки України інформує про законодавчі норми залучення вчителів та інших працівників закладів освіти до чергувань в укриттях під час воєнного стану.

Указом Президента України від 24.04.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та його продовжено Указом Президента України від 1.05.2023 № 254/2023 з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод громадян із зазначенням строку дії цих обмежень. 

Згідно з пунктом 3 Указу № 64/2022 у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 – 34, 38, 39, 41 – 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Щодо забезпечення функціонування таких захисних споруд, як укриття, у закладах освіти варто відзначити наступне.

Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту затверджено постановою КМУ від 10.03.2017 № 138. 

Згідно з пунктом 9 Порядку № 138 утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами. За пунктом 3 Порядку № 138 – балансоутримувачі захисних споруд – власники, користувачі, юридичні особи, на балансі яких перебувають захисні споруди. 

Згідно з пунктом 10 Порядку № 138 балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.

Згідно з пунктом 6 статті 25 Закону України «Про освіту» обов’язки щодо забезпечення утримання та розвитку матеріально-технічної бази закладу освіти здійснює його засновник.

Тож стосовно комунальних закладів загальної, позашкільної, дошкільної освіти та ведення обліку споруд, опікуватися захисними спорудами мають балансоутримувачі захисної споруди – власники захисних споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі, тобто засновники закладів освіти. 

Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 9.07.2018 № 579 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту» (далі – наказ № 579).

Питання організації заходів з утримання, експлуатації та обслуговування захисних споруд регулюються нормами розділу VІ Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом № 579.

Згідно з пунктом 1 підрозділу 1 Вимог наказу № 579 суб’єкти господарювання (балансоутримувачі) незалежно від форми власності створюють об’єктові формування цивільного захисту з обслуговування захисних споруд або призначають осіб, відповідальних за обслуговування та експлуатацію фонду захисних споруд.

Тож оскільки балансоутримувачами комунальних закладів освіти є органи місцевого самоврядування, тому ці органи мають створити відповідні об’єктові формування цивільного захисту та/або призначити осіб цивільного захисту, відповідальних за укриття. 

Згідно з Порядком утворення, завдання та функції формувань цивільного захисту, затвердженим постановою КМУ від 9.10.2013 № 787 далі – пост. № 787), об’єктові формування цивільного захисту утворюються суб’єктами господарювання, у яких працюючий персонал становить понад 50 осіб та які володіють транспортною, будівельною, комунальною, медичною, пожежною та іншою спеціальною технікою і відповідають певним умовам.

Заклади освіти такою технікою не забезпечуються, тому утворювати формування цивільного захисту у закладах освіти унеможливлено.

За висновками Освітнього омбудсмена, такі формування утворюються в усіх областях України та органами місцевого самоврядування на території міських, селищних та сільських територіальних громад і визначаються органи управління.

З інформацією про розробку загальної концепції безпеки в освітніх закладах із вимогами щодо сховищ, забезпечення закладів середньої освіти захисними спорудами цивільного захисту, виділення коштів для реалізації проєкту можна ознайомитися на сайті МОН. 

Відповідно до пункту 7 Порядку № 787 до формувань цивільного захисту призначаються на добровільній основі працівники суб’єктів господарювання, які здатні за станом здоров’я виконувати роботи в умовах надзвичайної ситуації. Призначення працівників здійснюється відповідно до укладеного трудового договору суб’єктами господарювання згідно з рішенням про утворення таких формувань. 

Згідно з пунктом 8 Порядку № 787 основні завдання формувань цивільного захисту визначаються з урахуванням наявної спеціальної техніки, майна та підготовлених працівників і можуть включати відповідні обов’язки, які статтею 54 Закону України «Про освіту», що регулює питання прав та обов’язків педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, не передбачено. Відповідно до пункту 6 статті 54 цього Закону відволікання педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників від виконання професійних обов’язків не допускається, крім випадків, передбачених законодавством. 

Згідно з пунктом 11 Порядку № 787 підготовка працівників, яких призначено до складу формувань цивільного захисту, здійснюється на територіальних курсах, у навчально-методичних центрах цивільного захисту та безпеки життєдіяльності.

Відповідно до Вимог наказу № 579 у разі особливого періоду балансоутримувачі фонду захисних споруд (засновники) здійснюють заходи щодо приведення фонду захисних споруд у готовність до використання за призначенням. 

Питання трудових відносин в умовах воєнного стану регулюються зокрема Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі - Закон № 2136-IX ).

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону № 2136-IX у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону № 2136-IX у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Тобто, залучати працівників сфери освіти можливо лише за умови переведення цих працівників на іншу роботу. Адже виконання педагогічним працівником, зокрема вчителем, чи іншим працівником додаткової роботи за межами їх основної роботи буде вважатися порушенням його трудових прав.

Переведення працівників закладів освіти на іншу роботу без їх згоди можливе лише до відповідного формування цивільного захисту в певній громаді та включення цих працівників до такого формування з оплатою не нижче їх середньої заробітної плати.

Щодо залучення до цілодобового чергування працівників закладів освіти у формування цивільного захисту, зокрема в укриття, необхідно дотримуватися вимог законодавства, зокрема частини 1 статті 6 Закону № 2136-IX, згідно з якою нормальна тривалість робочого часу у період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень, але лише для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо). 

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону № 2136-IX для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу у період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень. Частиною 7 статті 6 цього Закону передбачено, що у разі встановлення нормальної тривалості робочого часу понад норму, встановлену відповідно до законодавства, оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці.

Залучення працівників закладів освіти до надурочних робіт, тобто робіт у тому самому закладі, має здійснюватися з дотриманням вимог статей 62, 63, 64 КЗпП України. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (статті 52, 53, 61 КЗпП України).

Відповідно до Закону України «Про відпустки», щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. 

Відповідно до статті 6 Закону, керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затверджуваному постановою Кабінетом Міністрів України від 14 квітня 1997 р. N 346.

Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачає, що у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.

Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.

У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. Норми частини сьомої статті 79, частини п'ятої статті 80 Кодексу законів про працю України та частини п'ятої статті 11, частини другої статті 12 Закону України «Про відпустки» у період дії воєнного стану не застосовуються.

У разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки».

У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури.

Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки».

У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов'язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки».

Отже, Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» надає право роботодавцю в період дії воєнного стану обмежити тривалість щорічної основної відпустки, тобто надати лише 24 календарні дні за поточний робочий рік (ч. 1 ст. 12 Закону № 2136). Це правило діяло у 2022 році та продовжує діяти в цьому році. 

Водночас на період дії воєнного стану не діє вимога для роботодавця, визначена у ч. 2 ст. 12 Закону про відпустки: «Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка».

У Законі визначено право роботодавця обмежити тривалість відпустки, а не його обов'язок. Він може не застосовувати обмеження й надати щорічну основну відпустку працівнику, у тому числі за поточний робочий рік, повної тривалості.

Узагалі відмовити в наданні щорічної відпустки в період дії воєнного стану роботодавець має право лише в тому разі, якщо працівник залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури (ч. 2 ст. 12 Закону № 2136). 

За загальним правилом під час визначення тривалості щорічних відпусток святкові та неробочі дні, указані у ст. 73 КЗпП, врахуванню не підлягають (ст. 5 Закону про відпустки). Однак, відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону № 2136, у період дії воєнного стану для обрахунку тривалості щорічних відпусток вище згадана норма не застосовується.

Тест для вибору професії від Дія.Освіта – це потужний інструмент для виявлення ваших сильних сторін, інтересів та потенціалу. 

Мрієте змінити фах, але не впевнені яку професію обрати? Тоді пройдіть тест щоб отримати рекомендовані професії, яким можна навчитися на платформі Дія.Освіта. А також там розміщено вакансії від провідних українських сайтів з пошуку роботи.

Тест містить 5 запитань. Орієнтовна тривалість проходження ~10 хвилин. 

Розкажіть, які професії вас цікавлять і як ви оцінюєте свої знання в них.

На завершення тесту ви отримайте рекомендації щодо навчання та перелік актуальних для вас вакансій.