Головна Новини

Отримувати новини - введіть свій e-mail:

Новини
Молодь готова долучатися до реформування але їй потрібна підтримка Друк
П'ятниця, 21 грудень 2018 12:31

Молодь – це стратегічний ресурс кожної держави. І збереження цього ресурсу – питання порядку денного кожного Уряду.

За рік кількість молодих людей в Україні зменшилася на 302 тисячі осіб. Про це було повідомлено під час прес-конференції в Укрінформіза участю представників Міністерства молоді та спорту, молодіжних громадських організацій.

За словами міністра, станом на 2018 рік чисельність молоді в країні становить 11 млн 223 тисяч осіб, що відповідає 27% усього населення.

Серед основних причин зменшення кількості молодих людей в Україні залишається – еміграція. На думку міністра, вирішення проблеми зменшення молоді в Україні залежить від економічної ситуації в державі, а коли буде економіка на підйомі – то й буде залишатися молодь в країні.

За словами урядовця вже розпочато роботу над майбутньою Стратегією молодіжної політики до 2030 року, яка має об’єднати зусилля всіх зацікавлених щодо вирішення молодіжних проблем. Адже забезпечити реальні можливості молоді для її розвитку та самоствердження – надважливе завдання на сьогодні.

Важливо, що молодь і сама готова долучатися до процесів реформування країни і вже активно бере в них участь як на місцевому, так і на національному рівні.

Про це свідчать і результати репрезентативного соціологічного дослідження системи цінностей та пріоритетів сучасної української молоді. Так, про готовість брати участь у здійснення реформ в Україні заявили 36,5 % опитаних, а майже 5% - вказали, що уже беруть участь у цих процесах.

Найбільший відсоток молоді, яка готова брати участь у процесах децентралізації, локалізується, у західному регіоні – 42,3%.

92,6 % молоді вважає Україну своєю Батьківщиною, 77,4% – знають текст Державного гімну і ще 76, 4% – пишаються тим, що є громадянами України.  

 
Вітання до Дня Святого Миколая! Друк
Середа, 19 грудень 2018 15:32
alt
 
День Святого Миколая – шановане свято в Україні Друк
Середа, 19 грудень 2018 10:48

19 грудня в Україні відзначають День Святого Миколая. Святий Миколай – один із найшанованіших святих церкви – чудотворець, заступник бідних, захисник дітей, а також покровитель мандрівників. Миколая Чудотворця вважають найближчим до Бога святим.

Отець Миколай відзначився чистотою життя, за яку мав від Бога дар чудотворення, а також милосердям і благодійністю.

З давніх часів День Святого Миколая святкувався весело. Заздалегідь готували подарунки, пекли печиво, запрошували музикантів, скликали гостей. І, звичайно ж, чекали головного нічного гостя – Миколи-чудотворця, запалювали свічки, читали молитви.

Цього дня здавна варили пиво і вітали сніжну зиму – на санях тричі об'їжджали довкола села. А для дітлахів пеклося особливе печиво – миколайчики.

Після Святого Миколая починали готуватися до Різдва, вчити колядки, робити вертепи.

До речі, в українських традиціях День святого Миколая був особливо важливим для наречених. Оскільки сватання традиційно відбувалися перед Різдвом, дівчата заздалегідь наводили лад у своїх скринях: готували одяг, діставали рушники і прикраси та прибирали в хаті – одне слово, чекали сватів.

Українські легенди про Святого Миколая

Величезну кількість легенд припасли українці про доброго Святого, який допомагає усім маленьким та сумним. Проте, як ми знаємо, щирість, доброта та слухняність є запорукою зустрічі зі святим. Поки до свята залишилось зовсім небагато, пропонуємо вам добірку українських легенд про Cвятого.

* * *

То було дуже-дуже давно. Жив в однім краю, служив Господу Богу і людям єпископ Миколай. Усі знали, який він добрий та щедрий. Ще змалечку він ніколи не проходив повз людське горе. Був дуже тихим і незлостивим. Шанував своїх батьків. Молився, щоб у світі було більше справедливості, миру, добра й милосердя.

Коли не стало батьків, Миколай роздав своє майно людям, а сам став священиком. Він зробив багато добра за своє життя. А так як він не хотів наживати слави на чужому горі, то робив усе таємно.

* * *

Жила одна бідна вдова з маленькими дітьми. Скрутно їм було, голодно і холодно. Щовечора плакала жінка, але не знала, чим порятуватися.

А одного ранку застилала ліжко, аж дивиться: під подушкою лежить вузлик, набитий грішми. Як вона здивувалася! А як зраділи діти! Адже тепер мама не буде плакати, а на свята й вони отримають подарунки й солодощі.

Помолилася жінка Богу, подякувала щиро за добро. Тільки пізніше здогадалася, що то все турбота Святого Миколая.

* * *

Саме від 19 грудня розпочиналися передноворічні базари та ярмарки. Дівчата та хлопці купляли різні приладдя, аби шити собі костюми до Нового Року. Адже вже зовсім скоро на них чекали обрядові ігри, святкування та вечорниці.


У день Святого Миколая щиро вітаємо усіх спілчан із цим добрим і солодким святом!

Щиро бажаємо вам, щоб на життєвому шляху зустрічалося якомога більше добрих людей! І було стільки любові, щоби хотілося дарувати її оточуючим.

Нехай це свято наповнить ваші домівки щастям, теплом і радістю! 

alt 

 
Всесвітня доповідь ЮНЕСКО з моніторингу освіти 2019 Друк
Середа, 19 грудень 2018 10:47

Презентація Всесвітньої доповіді ЮНЕСКО з моніторингу освіти 2019 року на тему «Міграція, переміщені особи та освіта: наводити мости, а не зводити перешкоди» відбулася 20 листопада у Берліні в присутності Генерального директора ЮНЕСКО Одрі Азулай.

Згідно з Доповіддю, кількість дітей мігрантів та біженців шкільного віку в усьому світі збільшилося на 26% із 2000 року, ними можна було б заповнити півмільйона класних кімнат.

У Доповіді представлені досягнення та прогалини країн у забезпеченні права дітей мігрантів та біженців на якісну освіту, права, яке служить рівною мірою інтересам учнів і спільнот, які їх приймають.

Право цих дітей на якісну освіту, хоча і знаходить все більше визнання на папері, щодня ставиться під сумнів у класах і на шкільних подвір’ях, а також відкрито заперечується окремими урядами. За два роки, що минули з моменту підписання знакової Нью-Йоркської декларації щодо біженців та мігрантів в 2016 році, діти біженців пропустили 1,5 мільярда навчальних днів.

Проте, було досягнуто певного прогресу в охопленні біженців національними системами освіти, як видно на прикладі восьми з десяти країн з найбільшим припливом біженців. Серед них – такі країни з низьким рівнем доходу, як Чад, Ефіопія та Уганда. Канада та Ірландія входять в число світових лідерів у сфері реалізації інклюзивної політики в галузі освіти іммігрантів.

Як стверджує Генеральний директор ЮНЕСКО пані Одрі Азулай, «програють усі, якщо питання освіти мігрантів та біженців залишаються без уваги. Освіта – це ключ до інклюзивності та згуртованості. Хоча підвищена різноманітність у класах ускладнює роботу вчителів, вона може сприяти повазі до різноманітності та відкривати можливості навчання у інших. Це найкращий спосіб зробити спільноти сильнішими і більш життєздатними».

Біженці

Більше половини вимушено переміщених осіб в світі є молодшими 18-ти років. Проте багато країн не передбачають їхньої участі у своїх національних системах освіти. Неповнолітні прохачі притулку, які перебувають в центрах утримання мігрантів в таких країнах, як Австралія, Угорщина, Індонезія, Малайзія і Мексика, мають обмежений доступ до освіти, якщо такий взагалі надається.

Біженці народу рохінджа в Бангладеш, біженці з Бурунді в Танзанії, каренські біженці в Таїланді і багато афганських біженців в Пакистані можуть відвідувати тільки окремі, неформальні громадські або приватні школи, деякі з яких не сертифіковані. Деякі з приймаючих країн не пропонують учням з числа біженців мовної підготовки, необхідної для соціальної інтеграції та поліпшення перспектив працевлаштування.

Кенія, наприклад, надає біженцям можливість здобувати освіту в рамках національних навчальних програм, однак не можна говорити про повноцінну інклюзивність, оскільки учні з числа біженців живуть в таборах, не спілкуючись зі своїми кенійськими однолітками. Ліван і Йорданія – країни, які приймають найбільшу кількість біженців у розрахунку на душу населення, не мають необхідних ресурсів для будівництва більшої кількості шкіл. У результаті було введено окреме навчання в ранкові і денні зміни для дітей-громадян і дітей-біженців відповідно, що обмежує взаємодію між цими двома групами.

Доповідь визнає значні інвестиції таких країн, як Руанда та Ісламська Республіка Іран, в забезпечення відвідування біженцями шкіл разом з місцевими однолітками. Туреччина взяла на себе зобов'язання включити всіх біженців в національну систему освіти до 2020 року. Сім країн у Східній Африці також зобов'язалися це зробити. Уганда вже виконала цю обіцянку.

Зусилля із включення мігрантів і біженців в національні системи освіти можуть виявитися безрезультатними за відсутності достатньої кількості підготовлених вчителів. У Лівані за останні два роки лише 55% вчителів та інших працівників освітніх установ отримали відповідну спеціалізовану підготовку в інтересах задоволення потреб учнів з числа переміщених осіб. Щоб забезпечити якісну освіту для всіх біженців, Німеччині потрібно 42 тисячі нових вчителів, Туреччині – 80 тисяч, а Уганді – 7 тисяч.

Країни з низьким і середнім рівнем доходу приймають 89% біженців, проте не мають достатньо коштів, щоб впоратися з цим завданням. Країни-донори повинні збільшити свою підтримку витрат на освіту біженців в три рази і забезпечити її довгостроковість.

Іммігранти

Частка учнів, які мають іммігрантське коріння, в країнах з високим рівнем доходу зросла з 15% до 18% за період з 2005 по 2017 роки. На даний час їх число становить 36 мільйонів, що дорівнює загальній чисельності дітей шкільного віку в Європі. При збереженні нинішніх темпів притоку іммігрантів, цей показник може вирости до 22% до 2030 року. Проте, діти мігрантів не мають рівних можливостей, щоб досягти успіху. У 2017 році в Європейському Союзі молоді люди, що народилися за його межами, у два рази частіше у порівнянні зі своїми місцевими однолітками завершували навчання передчасно. За даними за 2015 рік, учні-іммігранти в першому поколінні в країнах Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) на 32% рідше опановують базові навички читання, математики і набувають базові наукові знання, у порівнянні з місцевими однолітками.

Директор групи з підготовки Всесвітньої доповіді з моніторингу освіти пан Манош Антонініс наголосив: «Не слід думати, що справу зроблено, як тільки мігранти попадуть в стіни школи. Вони можуть бути виключеними в багатьох інших питаннях. Діти іммігрантів навчаються за більш слабкими програмами або в недостатньо фінансованих установах, розташованих в проблемних районах. Проте на даний момент майже всі країни підписали дві глобальні угоди щодо біженців та мігрантів, які містять ряд ключових зобов'язань у сфері освіти. Це може стати довгоочікуваним поворотним моментом».

У Канаді – країні з найбільшою часткою іммігрантів з числа семи найбільш економічно розвинених країн світу – діти починають вивчати питання міграції з другого класу. Принцип мультикультуралізму закріплений у конституції країни. Ірландії – країні з найбільшою в Європейському Союзі часткою іммігрантів в першому поколінні – вдалося забезпечити фінансування міжкультурної освітньої стратегії, перебуваючи в глибокій фінансовій кризі.

Рекомендації Доповіді:

  • захищати права мігрантів та переміщених осіб на освіту;

  • сприяти охопленню мігрантів і переміщених осіб національними системами освіти;

  • розуміти навчальні потреби мігрантів та переміщених осіб і планувати їх задоволення;

  • зважено відображати питання міграції та переміщених осіб у навчальній практиці для боротьби з упередженнями;

  • готувати учителів, які працюють з мігрантами та біженцями, до роботи у умовах різноманіття та вирішення пов’язаних з цим питань;

  • використовувати потенціал мігрантів та переміщених осіб;

  • підтримувати задоволення навчальних потреб мігрантів та переселених осіб через гуманітарну допомогу та допомогу на цілі розвитку.

 
« ПочатокПопередня12345678910НаступнаКінець »

Сторінка 5 з 304