Головна Новини

Отримувати новини - введіть свій e-mail:

Юрист інформує

Організаційні ланки

ІКТ

Новини
Гарантії працівників, обраних до профспілкових органів: правова позиція суду Друк
Понеділок, 11 грудень 2017 10:42
Відповідно до ч. 3 ст. 252 КЗпП України, ч. 3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).

Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються, крім дотримання загальних норм.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 501/2476/15-ц за позовом працівника, який є членом виборного профспілкового органу, про визнання незаконним його звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України в зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, прийшов до таких висновків.

Протоколами засідань виборних профспілкових органів (виборного органу, членом якого є позивач, та вищого органу) відмовлено в наданні згоди на звільнення працівника за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з обґрунтуванням відмови, посилаючись на порушення трудових прав членів профспілки та самої профспілки, а також порушення ст. ст. 42, 43, 49-2, 49-4 КЗпП України.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, послалися на вказані протоколи, згідно яких профспілка відмовила в наданні згоди на звільнення працівника, виходили з того, що така відмова є необґрунтованою, що позивач була звільнена з дотриманням вимог чинного законодавства за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України в зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці.

Суд касаційної інстанції зробив висновок, що судами не було враховано, що перевіряючи дотримання відповідачем при звільненні з роботи позивача вимог п. 1 ч. 1 ст. 40, ст. 43, ч. 3 ст. 252 КЗпП України, ч. 3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», суди повинні з’ясувати, чи містить рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору правове обґрунтування такої відмови, не даючи при цьому оцінки обґрунтованості самого рішення.

Така правова позиція викладена у постановах судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року № 6-104цс14, від 1 липня 2015 року № 6-703цс15 та від 16 грудня 2015 року № 6-1178цс15.

Проте вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що звільнення члена виборного органу  профспілки без попередньої згоди на це виборного органу первинної профспілкової організації профспілки та вищестоящого органу цієї профспілки є порушенням вимог діючого трудового законодавства.

Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та вказав при цьому, що судами не надано мотивування усім доводам сторін у справі, що є обов’язковим елементом справедливого судового розгляду (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

 
Трудові відносини з керівниками шкіл: по-новому чи ні? Друк
П'ятниця, 08 грудень 2017 11:45
На запити з місць щодо трудових відносин із керівниками закладів загальної середньої освіти, а простіше – загальноосвітніх шкіл, з якими закінчилися контракти після набрання чинності нової редакції Закону України «Про освіту», Профспілка відзначає наступне.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про освіту» від 5 вересня 2017 року № 2145-VIII частину другу ст. 26 Закону України «Про загальну середню освіту» викладено в такій редакції:

«2. Керівник закладу загальної середньої освіти призначається на посаду та звільняється з посади рішенням засновника (засновників) закладу або уповноваженого ним (ними) органу.

Керівник державного, комунального закладу загальної середньої освіти призначається на посаду за результатами конкурсного відбору строком на шість років (строком на два роки – для особи, яка призначається на посаду керівника закладу загальної середньої освіти вперше) на підставі рішення конкурсної комісії, до складу якої входять представники засновника (засновників), трудового колективу, громадського об'єднання батьків учнів (вихованців) закладу загальної середньої освіти та громадського об'єднання керівників закладів загальної середньої освіти відповідної адміністративно-територіальної одиниці. До участі у роботі комісії з правом дорадчого голосу можуть залучатися представники громадських об'єднань та експерти у сфері загальної середньої освіти.

Положення про конкурс на посаду керівника державного, комунального закладу загальної середньої освіти розробляє та затверджує засновник на підставі типового положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.».

Підпунктом 17 п.3 Прикінцевих та перехідних положень закону «Про освіту» встановлено, що після набрання чинності цим Законом частина друга статті 26 Закону України «Про загальну середню освіту» застосовується до посад, що стали вакантними в установленому трудовим законодавством порядку.

Підпунктом 2 п.6 Прикінцевих та перехідних положень цього закону Кабінет Міністрів України зобов’язано протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом та забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.

Тож виходить, що допоки в установленому законом порядку не буде затверджено типове Положення про конкурс на посаду керівника державного, комунального закладу загальної середньої освіти, на підставі якого засновником буде розроблено положення про конкурс на посаду керівника комунального закладу загальної середньої освіти, а також не будуть забезпечені вимоги щодо складу конкурсних комісій, зокрема в частині представництва з боку громадських об'єднань керівників закладів загальної середньої освіти відповідної адміністративно-територіальної одиниці, реалізація частини другої ст. 26 Закону України «Про загальну середню освіту» про призначення керівника комунального закладу загальної середньої освіти за результатами конкурсного відбору унеможливлюється.

Щодо листа Міністерства освіти і науки України від 13.10.2017 № 1/9-554 «Щодо нагальних питань впровадження Закону України «Про освіту», в якому йдеться про те, що тимчасова відсутність затвердженого Міністерством зазначеного вище типового положення (наразі розробляється) не зупиняє дію норми Закону, то це суперечить загальноприйнятим нормам законотворчості, бо зупиняти чи не зупиняти дію певної норми закону може лише відповідний закон, а не відсутність механізму її реалізації.

Крім того, п. 9 цього листа, а саме про обрання керівника комунального закладу загальної середньої освіти на основі конкурсного відбору, що має бути проведений відповідно до Положення про конкурс на посаду керівника комунального закладу загальної середньої освіти, розробленого та затвердженого засновником цього закладу, потенційно може мати відмінні норми, від передбачених у розробленому з часом міністерством типовому положенні, містити іншу, ніж передбачена частиною 2 ст. 26 Закону України «Про загальну середню освіту», норму.

Згідно з частиною другою п. 2 ст. 2 Закону України «Про освіту» листи, інструкції, методичні рекомендації, інші документи органів виконавчої влади, крім наказів, зареєстрованих Міністерством юстиції України, та документів, що регулюють внутрішню діяльність органу, не є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати правові норми.

Тому  застосування передбачених у листі положень про передчасне обрання за конкурсом керівників комунальних закладів загальної середньої освіти може призвести до порушення їхніх трудових прав та до звернень ними до судових органів.

Відповідно до частини другої ст.39Кодексу законів про працю України  трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк. Аналогічні положення передбачено в пункті 5.3.9 Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2016-2020 роки, яким Міністерство освіти і науки України рекомендує органам управління освітою, керівникам закладів та установ освіти і науки спрямовувати контрактну форму трудового договору на створення умов для виявлення ініціативності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності, правову і соціальну захищеність.

Вважати обов'язковим надання додаткових порівняно з чинним законодавством пільг, гарантій та компенсацій для працівників, з якими укладено контракт. Пунктом 5.3.6 Галузевої угоди Міністерство освіти і науки України рекомендує органам управління освітою, керівникам закладів та установ освіти і науки,  не допускати укладення з ініціативи органів місцевого самоврядування в односторонньому порядку трудового договору у формі контракту з керівниками загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності. Такі ж рекомендації висловлено Департаментом освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації органам управління освітою, керівникам закладів та установ освіти у пунктах 5.3.6 та 5.3.9 Угоди на 2016-2020 роки між Департаментом освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації та Дніпропетровським обкомом Профспілки працівників освіти і науки України.

Тому у випадках, коли на час набуття чинності Законом України «Про освіту», тобто станом на 28.09.2017, мали місце трудові відносини між директором загальноосвітнього навчального закладу та засновником чи уповноваженим ним органом (управлінням освіти і науки) на умовах контракту, вони можуть бути продовжені як на умовах контракту, так і на умовах безстрокового трудового договору.

 
Кожен має право на свободу думки: рішення Європейського суду Друк
П'ятниця, 08 грудень 2017 11:44
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гамидович проти Боснії і Герцеговини» від 5 грудня 2017 року визнав порушення Боснією і Герцеговиною ст. 9 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода думки, совісті і релігії).

Пан Гамидович був викликаний до суду в якості свідка у справі про напад на посольство США в Сараєво, як представник релігійної громади.

Він з’явився до зали судового засідання, але відмовився зняти тюбетейку, незважаючи на наказ судді зробити це. Потім він був видалений із залу суду та засуджений за неповагу до суду до штрафу у розмірі 10 000 конвертованих марок (ВАМ).

Апеляційний суд визнав правомірною вимогу про зняття будь-яких головних уборів в приміщеннях державних установ.

Конституційний суд Боснії і Герцеговини не виявив порушення релігійних прав та повністю визнав аргументи Державного суду.

Подаючи скаргу до Європейського суду з прав людини, заявник зазначив, що його покарання за носіння тюбетейки в залі суду суперечить статті 9 Конвенції та зажадав відшкодування 50 тис. євро в якості компенсації моральної шкоди.

Згідно з висновком Європейського суду, стягнення, накладене на заявника за носіння тюбетейки в залі суду, є обмеженням прояву його релігії. Це узгоджується з офіційною позицією Ісламського співтовариства в Боснії і Герцеговині, згідно з якою носіння тюбетейки не є релігійним обов’язком, але воно має такі сильні традиційні корені, що багато хто вважає це релігійним обов’язком.

Суд підкреслив приватний статус заявника, на якого, на відміну від публічного посадовця, не покладається обов’язок нейтральності і неупередженості. Крім того, не було ніяких підстав сумніватися, що вчинок заявника був викликаний його щирим релігійним переконанням.

 
Державний бюджет України на 2018 рік – прийнято! Друк
П'ятниця, 08 грудень 2017 11:42
Верховна Рада України 273 голосами ухвалила Закон про Державний бюджет України на 2018 рік та 259 голосами – Постанову «Про кошторис Верховної Ради України на 2018 рік».

Загальні показники Державного бюджету на 2018 рік:

  • доходи Державного бюджету України у сумі 913.613.702,5 тис. гривень, у тому числі доходи загального фонду Державного бюджету України – у сумі 839.837.370,4 тис. гривень та доходи спеціального фонду Державного бюджету України – у сумі 73.776.332,1 тис. гривень, згідно з додатком № 1 до цього Закону;
  • видатки Державного бюджету України у сумі 988.634.334,5 тис. гривень, у тому числі видатки загального фонду Державного бюджету України – у сумі 906.650.267,4 тис. гривень та видатки спеціального фонду Державного бюджету України – у сумі 81.984.067,1 тис. гривень;
  • повернення кредитів до Державного бюджету України у сумі 7.332.772,3 тис. гривень, у тому числі повернення кредитів до загального фонду Державного бюджету України – у сумі 6.000.333,4 тис. гривень та повернення кредитів до спеціального фонду Державного бюджету України – у сумі 1.332.438,9 тис. гривень;
  • надання кредитів з Державного бюджету України у сумі 14.161.520,3 тис. гривень, у тому числі надання кредитів із загального фонду Державного бюджету України – у сумі 923.381,5 тис. гривень та надання кредитів із спеціального фонду Державного бюджету України – у сумі 13.238.138,8 тис. гривень;
  • граничний обсяг дефіциту Державного бюджету України у сумі 81.849.380 тис. гривень, у тому числі граничний обсяг дефіциту загального фонду Державного бюджету України – у сумі 61.735.945,1 тис. гривень та граничний обсяг дефіциту спеціального фонду Державного бюджету України – у сумі 20.113.434,9 тис. гривень, згідно з додатком №2 до цього Закону;
  • оборотний залишок бюджетних коштів у розмірі до 2% видатків загального фонду Державного бюджету України, визначених цією статтею.

Законом затверджено бюджетні призначення головним розпорядникам коштів Державного бюджету України на 2018 рік у розрізі відповідальних виконавців за бюджетними програмами, розподіл видатків на централізовані заходи між адміністративно-територіальними одиницями, розподіл видатків на здійснення правосуддя між місцевими та апеляційними судами, вищими спеціалізованими судами, органами та установами системи правосуддя згідно з додатками №3, №4, №5 і №8 до цього Закону.

Законом затверджено на 2018 рік міжбюджетні трансферти згідно з додатками №6 і №7 до цього Закону.

Законом затверджено перелік кредитів (позик), що залучаються державою до спеціального фонду Державного бюджету України у 2018 році від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних проектів згідно з додатком №9 до цього Закону.

Документом визначено на 31 грудня 2018 року граничний обсяг державного боргу в сумі 1.999.347.176,8 тис. гривень та граничний обсяг гарантованого державою боргу в сумі 747.551.011,7 тис. гривень.

Законом установлено, що у 2018 році державні гарантії в обсязі до 24.000.000 тис. гривень можуть надаватися:

1) за рішенням Кабінету Міністрів України для забезпечення часткового виконання боргових зобов’язань суб’єктів господарювання – резидентів України за кредитами (позиками), що залучаються для фінансування інвестиційних проектів, в тому числі у сфері космічної діяльності;

2) на підставі міжнародних договорів України за такими можливими напрямами: фінансування інвестиційних, інноваційних, інфраструктурних та інших проектів розвитку, які мають стратегічне значення та реалізація яких сприятиме розвитку економіки України, проектів, спрямованих на підвищення енергоефективності та зміцнення конкурентних переваг українських підприємств.

Законом установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2018 року – 1700 гривень, з 1 липня – 1777 гривень, з 1 грудня – 1853 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення:

  • дітей віком до 6 років: з 1 січня 2018 року – 1492 гривні, з 1 липня – 1559 гривень, з 1 грудня – 1626 гривень;
  • дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 року – 1860 гривень, з 1 липня – 1944 гривні, з 1 грудня – 2027 гривень;
  • працездатних осіб: з 1 січня 2018 року – 1762 гривні, з 1 липня – 1841 гривня, з 1 грудня – 1921 гривня;
  • осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2018 року – 1373 гривні, з 1 липня – 1435 гривень, з 1 грудня – 1497 гривень.

Законом установлено у 2018 році мінімальну заробітну плату:

– у місячному розмірі: з 1 січня – 3723 гривні;

– у погодинному розмірі: з 1 січня – 22,41 гривні.

Документом встановлено, що у 2018 році рівень забезпечення прожиткового мінімуму для призначення допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» у відсотковому співвідношенні до прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення становить: для працездатних осіб – 21%, для дітей – 85%, для осіб, які втратили працездатність, та інвалідів – 100 % відповідного прожиткового мінімуму.

Розмір державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям у 2018 році не може бути більше 75% рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім’ї.

Закон прийнято з урахуванням пропозицій Комітету з питань бюджету та техніко-юридичними правками.

 
« ПочатокПопередня271272273274275276277278279280НаступнаКінець »

Сторінка 278 з 471