Ці відмінності передбачені зокрема положеннями абзацу другого підпункту «а» пункту 64 та пункту 68 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.93 № 102, і полягають у тому, що ставка заробітної плати викладачам педучилищ встановлюється за 3 години педагогічної роботи на день (18 годин – на тиждень), а місячна заробітна плата визначається, виходячи з тижневого навантаження. Встановлена при тарифікації заробітна плата виплачується щомісячно незалежно від кількості тижнів і робочих днів у різні місяці року.

Положення цього пункту щодо визначення заробітної плати викладачів виходячи із тижневого, а не річного навантаження, застосовуються також у педагогічних коледжах.

Викладачам інших ВНЗ I-II рівнів акредитації ставка заробітної плати виплачується виходячи з річного навантаження 720 годин, умови оплати праці педагогічних працівників яких виокремлено у підрозділі «Вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації та професійно-технічні навчальні заклади (крім педагогічних училищ)» розділу «Б» цієї Інструкції.

Тому, неробочі та святкові дні не впливають на обсяг навчального навантаження та оплату праці викладачів педагогічних училищ та коледжів. Заробітна плата за місяць, в якому були святкові чи неробочі дні продовж робочого тижня, виплачується в розмірах, визначених тарифікацією. Освоєння навчальної програми з предметів, які згідно з розкладом припадають на святковий чи неробочий день, має забезпечуватись за рахунок інтенсифікації навчального процесу, ущільнення часу на вивчення відповідних предметів та програм тощо.

Положеннями пунктів 78-81 та 87-89 регулюються питання коригування навчального навантаження, а також обчислення у зв’язку із цим заробітної плати викладачам вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації, які готують фахівців за іншими, крім педагогічного, напрямами, про що свідчить назва розділу: «Вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації та професійно-технічні навчальні заклади (крім педагогічних училищ)».

Згідно з п.79 цього розділу у випадках, коли викладачі відповідно до чинного законодавства або з незалежних від них причин звільняються від навчальних занять (відпустка, відрядження, тимчасова непрацездатність, відволікання учнів на сільгоспроботи, зимові канікули тощо), встановлений їм обсяг річного навантаження зменшується на 1/10 частину за кожний повний місяць відсутності на роботі або відсутності занять із зазначених причин. За неповний місяць навантаження зменшується виходячи з відповідної кількості робочих днів.

Встановлена викладачам на початку навчального року середня місячна заробітна плата в зазначених випадках зменшуватись не повинна. Години викладацької роботи, виконані протягом навчального року понад зменшене річне навантаження, оплачуються додатково за годинними ставками після виконання зменшеного навчального навантаження. Ця оплата провадиться щомісячно або в кінці навчального року.

Зменшення навчального навантаження не проводиться за час відрядження викладача для проведення навчальних занять в іншій місцевості (наприклад, у філіалі навчального закладу), а також за час відпустки.

Тож встановлене викладачам таких вищих навчальних закладів педагогічне навантаження має бути скориговане, тобто зменшене на кількість годин, що припадають на святкові дні впродовж навчального року. При цьому оплата праці провадиться, виходячи із середньомісячної заробітної плати, встановленої при тарифікації. За години викладацької роботи, проведені понад зменшене навчальне навантаження, здійснюється додаткова оплата за годинними ставками.

Діючими раніше нормативно-правовими актами, зокрема інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівників вищих та середніх спеціальних навчальних закладів Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти колишнього СРСР передбачалася норма, згідно з якою навчальне навантаження не повинно було плануватися на загальновихідні чи святкові дні. Відповідною інструкцією Мінвузу колишньої УРСР в навчальне навантаження не включалися години навчальних занять, що співпадали з святковими днями.

У загальноосвітніх навчальних закладах, педагогічних училищах, підпорядкованих Міносвіти СРСР та УРСР, непрочитані уроки через святкові та неробочі дні не впливали на розмір заробітної плати вчителів та викладачів.

З метою забезпечення єдиних підходів до умов оплати праці педагогічних працівників навчальних закладів України Інструкцією № 102, погодженою з Міністерством праці України, Міністерством фінансів України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України, яка запроваджена з 1 січня 1993 року, норма щодо заборони планування  навчального навантаження на святкові і неробочі дні, не передбачається. 

ЦК Профспілки гостинно вітає на київській землі понад 60 вчителів, викладачів, тренерів, представників освітніх закладів із 19 областей нашої держави.

Всеукраїнські змагання з настільного тенісу – це відкритий захід, який проводиться в рамках Всеукраїнської спартакіади серед членів Профспілки працівників освіти і науки України.  

Організатором змагань є ЦК Профспілки працівників освіти і науки України, за сприяння Федерації з настільного тенісу України і Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова.

Завданнями Всеукраїнських змагань – популяризація настільного тенісу  серед працівників галузі освіти; залучення членів Профспілки галузі освіти до активної спортивної діяльності, до занять фізкультурою і спортом; формування команди тенісистів для участі у міжнародних змаганнях.

Урочиста церемонія відкриття відбулася 22 березня у спорткомплексі НПУ імені М.П. Драгоманова. Вітальні слова учасникам виголосили Любов Гарбаренко – заступник Голови Профспілки працівників освіти і науки України, Ізяслав Тираспольський – суддя національної категорії, член виконкому Федерації настільного тенісу України, представники спорткомплексу, тенісисти.

Любов Гарбаренко щиро привітала освітян з початком спортивного свята і побажала успіхів та везіння кожному із присутніх. І підкреслила, що настільний теніс – це особлива гра, яка не лише тренує тіло, але й розвиває спритність, витривалість, швидкість і мислення.

Від імені суддів Ізяслав Тираспольський урочисто пообіцяв, що усі судді будуть виконувати свої обов’язки чесно, сумлінно і неупереджено, поважаючи і дотримуючись правил, за якими проводяться змагання, в істинно спортивному дусі, в ім’я честі всіх команд. І після підняття державного прапора освітяни розпочали всеукраїнські змагання.

Щиро вітаємо спілчан із вдалим стартом, бажаємо успіхів та перемог!

Позивач (громадський діяч) звернувся до суду з позовом про визнання дій Профспілки щодо неналежного розгляду його звернення незаконними та зобов’язання розглянути звернення у його присутності та/або його представників і надати відповіді на питання: чи мали право члени профспілки обирати профком і чи відповідає порядок і спосіб виборів профкому профспілкової організації ст.ст. 14, 37 Закону України «Про професійні спілки ...» та п. 26.1 і 47.3 статуту Профспілки? Чи відповідає діяльність виборного органу (профкому) профспілкової організації ч. 1 ст. 43 КЗпПУ, ст. 37 Закону України «Про професійні спілки…» та п. 26.1, 47.3, 44 статуту Профспілки? Чи був повноважним профком профспілкової організації в певний період? Чи є законним рішення виборного органу (профкому) профспілкової організації?

Позивач посилався на те, що він отримав лист відповідача, в якому фактично не надано відповіді на поставлені у зверненні питання, крім того, відповідач не запросив його на розгляд звернення, чим порушив його права, передбачені ст. 18 Закону України «Про звернення громадян».

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено. Апеляційний суд міста Києва постановою від 6 березня 2018 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Обґрунтовуючи рішення суд зазначив наступне. З урахуванням положень ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно преамбули Закону України «Про звернення громадян» цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об’єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.

Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

З урахуванням зазначених законодавчих норм суд дійшов висновку, що вказаний закон не регулює порядок розгляду звернень громадських діячів до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації та посадових осіб.

Посилання позивача на те, що він звертався із заявою про порушення чинного законодавства та пропозицією щодо діяльності профспілки і уникнення порушень, суд не взяв до уваги, оскільки  його звернення не містить ознак заяви або пропозиції.

У статті 3 Закону України «Про звернення громадян» зазначено, що пропозиція (зауваження) – це звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) – це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Однак, у зверненні позивач просив надати йому відповіді на питання, які стосувалися законності обрання профспілки, членом якого він не був і яка не вирішувала питання про його права або обов’язки. Також позивач просив повідомити йому про законність порядку та способу виборів профкому вказаної профспілкової організації, законності діяльності вказаної профспілки та законності рішення профкому вказаної профспілки у певний період, що не відповідає поняттям заяви та пропозиції, які визначені у вищезазначеному законі.

Враховуючи, що звернення позивача не було ні заявою, ні пропозицією у розумінні Закону України «Про звернення громадян», правових підстав вважати, що відповідачем було порушено право позивача бути присутнім при розгляді заяви чи скарги, передбачене ст. 18 вказаного закону, не має.

Крім цього, позивачу була надана відповідь на його звернення, у якому повідомлялося, що законність діяльності профспілки та її рішення про звільнення працівників, в інтересах яких він діяв, були предметом судового розгляду і будь-яких порушень виявлено не було.